Жертовність і героїзм у боротьбі за незалежну Україну

                                                          

     29 січня – День пам’яті полеглих у бою під Крутами. Крутянці посідають особливе місце серед наших національних героїв: вони одними з перших віддали свої життя за новопроголошену Українську державу.

         З нагоди вшанування загиблих під Крутами у 5-Г класі було проведено годину громадянськості «Крути: жертовність і героїзм у боротьбі за незалежну Україну».

         П’ятикласники  дізналися про ще одну трагічну й водночас героїчну сторінку в історії України: протистояння між Червоною армією на чолі з  М.Муравйовим та гайдамаками, а також декількома сотнями  київських гімназистів. Сили були нерівними, але нашим воякам вдалося зупинити стрімкий наступ ворога. Саме завдяки цьому українська делегація уклала Берестейський мирний договір та було врятовано молоду українську державність.

          Під час бою в оточення потрапив загін із 300 гімназистів, які мужньо оборонялися й усі загинули на станції Крути. Тридцять геров Крут було перепоховано на Аскольдовій могилі в Києві.

         Отримана інформація стала для школярів прикладом дієвого патріотизму. Знати своїх національних героїв – наш святий обов’язок.

Сила народу – у єдності!

         22 січня – День Соборності України. Важливість цієї події в історії нашої держави важко переоцінити, адже йдеться про віковічне прагнення до єдиної країни – України. 22 січня 1919 року на Cофійській площі в Києві було проголошено Акт возз’єднання УНР та ЗУНР.

         До Дня Соборності України в 5-Г класі було проведено годину історичної пам’яті «Сила народу – у єдності!». П’ятикласники  дізналися про передумови цієї події, її перебіг у 1919 році, важливість на шляху до державотворення та традиції відзначення в подальшому.

         Найбільш знакова подія відбулася в 1990 році та отримала назву «Живий ланцюг». П'ятикласники переглянули відеоматеріали та утворили свій ланцюг єднання, символічно долучившись до тих, хто усвідомлює необхідність цілісності держави як основи її сили та процвітання.

Зі святом Водохреща!

          Вітаю зі святом Водохреща. Нехай йорданська вода зцілить наші душі від зневіри, дасть духовні сили. Любові та злагоди в  родинах, миру в Україні.

З Україною в серці

                            …народ України був, є і вічно буде! Так!

                                                                           Улас Самчук

         14 січня цього року я разом із однокласниками побувала в Літературному музеї Уласа Самчука, знайомство з експозицією якого стало для мене цікавим та пізнавальним. Була зворушена, бо дізналася про ще одну людину, яка жила з Україною в серці і своєю творчістю сприяла тому, щоб ми, українці, відчували те саме. Це наш земляк – уродженець славнозвісного Дерманя Улас Самчук, який розказав усьому світові про свою величну й трагічну батьківщину – Волинь.

         Дуже важливим відкриттям стало розуміння того, що Улас Самчук  утверджував українську літературу як таку, яка представляє націю, репрезентує її світові та допомагає українцям краще зрозуміти самих себе. А ще захоплює неймовірна віра митця у свій народ, його любов до рідної землі. Як тут не згадати Франкові слова з прологу до поеми «Мойсей»: «Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання», - схожі до яких стали лейтмотивом статті Уласа Самчука «Так було – так буде»: «…народ України був, є і вічно буде! Так!» Віра цих велетнів духу, яких народила українська земля, надихає, спонукає наслідувати їх, окрилює й сьогодні.

         З розповіді екскурсовода дізналася про перебування письменника в Рівному в період Другої світової війни. Улас Самчук та Олена Теліга нелегально перетнули  кордон, бо були щирими патріотами та вірили, що німецька влада сприятиме  здобуттю Україною незалежності. Їхні сподівання виявилися марними, але не змінилися наміри та готовність віддати життя за ідею здобуття Україною незалежності.

          Улас Самчук бачив своє місце тут, на рідній землі, тому поїхав до Рівного. Коли повернулася з  музею, знайшла статтю «Так було – так буде», яка була надрукована письменником у газеті «Волинь», яку він видавав у нашому місті в період німецької окупації. У ній прочитала: «Любимо землю наших предків, горимо бажанням для неї жити, хочемо для неї працювати. Це не є наша химера. Це зов нашої крові, наказ тієї вищої і мудрої сили, яка всім на землі сказала: «Будьте!»  Думаю, що над цими словами варто задуматися й сьогодні, бо в них висловлено сенс та радість життя на своїй землі. А тоді саме за цю статтю та оприлюднені в ній проукраїнські погляди митець був арештований у 1942 році та звільнений з посади редактора газети. Завдяки покровительству впливових людей він знову на волі й не відмовляється від проголошених ідей.

         І знову чужина: гірка доля емігранта… Перебуваючи за межами України, наш Гомер робить усе для збереження, утвердження та розвитку української літератури: це і діяльність МУРу в Німеччинні, і участь в Об’єднанні українських письменників в еміграції «Слово» в Канаді. Настрої песимізму, зневіри чи безпорадності не були властиві митцеві. Заслуговує на повагу й те, що письменники-емігранти, серед яких був і наш земляк, змогли зберегти національну літературу поза її межами та писати про важливі для тогочасної України проблеми, зокрема розказали про руйнівну політику більшовиків.

         Коли виходила з музею, то вирішила, що хочу більше дізнатися про цю надзвичайну людину, але вже з творів.   

                             Кирильчук Дарія, учениця 10-А класу Рівненської ЗОШ №23 

До духовних джерел

         14 січня учні 10-А класу Рівненської ЗОШ №23 відвідали Літературний музей Уласа Самчука, де відбулося знайомство із найвидатнішим майстром українського художнього слова ХХ століття, якого ще при житті називали Українським Гомером.

         Важливо наголосити, що Улас Самчук написав перший в художній літературі роман про голодомор в Україні «Марія», а за трилогію «Волинь»  у 1980 році його було висунено на здобуття Нобелівської премії.

         Десятикласники особливо зацікавилися рівненським періодом життя й діяльності письменника, адже це частина історії нашого міста. Саме в період Другої світової війни, у час німецької окупації, митець видає в Рівному газету «Волинь». Улас Самчук постав перед учнями як письменник-патріот, який творив з Україною в серці та мріяв про утворення незалежної держави.

         Школярі з інтересом роздивлялися речі колишнього рівненського помешкання Уласа Самчука. Комар Ангеліна з дозволу екскурсовода навіть зіграла на фортепіано, яке належало письменникові.

         Десятикласники за допомогою екскурсовода змогли здійснити мандрівку в часі й просторі та дізнатися про відомого митця, починаючи зі славнозвісного Дерманя, де він народився, та закінчуючи Торонто, у якому письменник з дружиною мешкали до останніх днів свого життя та знайшли вічний спочинок.

         Перегляд експозиції музею сприяв формуванню знань про історичні та духовні скарби нашого краю, вихованню патріотичних і державницьких почуттів та якостей старшокласників.

Диво Різдва

          Сьогодні в Рівненському обласному академічному музично-драматичному театрі всі присутні мали можливість не просто побувати на Різдвяному концерті "Піккардійської терції" та незрячих талановитих дітей зі всієї України, а й відчути диво Різдва. Саме Рівне стало першим містом України, з якого розпочався всеукраїнський тур гурту разом із 12-ма незрячими дітьми віком від 4 до 12 років з різних міст України: Рівного, Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Дніпра, Миколаєва, Харкова. Глядачі матимуть нагоду побачити та почути неймовірне дійство - різдвяний проект "Казка на білих лапах".

         Я щаслива, що побувала на цьому святі любові, яка переповнювала серця і виконавців, і глядачів. Пісні, які виконували діти, були настільки щирими, що кожен відчув таїнство Різдва. Майстерність піккардійців заслуговує захоплення. Це було прекрасне дійство!

Долучаймося до роздумів про вічне...

        Як чудово прохолодного зимового вечора взяти до рук книгу й долучитися до роздумів про вічне. Що дало мені читання романів М. Дочинця "Криничар" та "Горянин"? Скажу щиро: "Відчуття внутрішнього спокою та умиротворення". Читаючи ці твори, розумієш, що все в  житті має глибокий прихований сенс, але основне, щоб  людина сама це усвідомлювала й не лінувалася збирати ті самоцвіти мудрості, якими з нами так щедро ділиться природа (у ній усе просто до геніальності!) та інші люди.  А ще вразила сила духу головних героїв, здатність гідно приймати удари долі й перетворювати їх на життєві уроки. Долучайтеся до вічного...

З Різдвом Христовим!

Відчиняйте двері ясенові,
бо Різдво ступає на поріг - 
знак добра, Господньої любові
в світлі Вифлеємської зорі!
Хай це свято лине в кожну хату,
в кожнім серці свій залишить слід,
будьте дужі, щирі і багаті,
щастя вам і довгих многих літ!

Розпочнімо новий рік із вірою та надією!

          З Новим роком! Нехай у новому році кожен прожитий день буде наповнений любов'ю до життя, усвідомленням його цінності та неповторності. Цінуймо тих, хто поруч. Даруймо один одному турботу та піклування. Дбаймо про  тепло та  родинний затишок. Мирного неба над Україною! Здійнення мрій та сподівань!