Поетеса, завдяки якій наш народ "явлений у Слові"

         19 березня - особливий день у житті українців: 90 років тому народилася Ліна Костенко. Її Слово для нас особливе, бо сприяє розумінню самих себе, нашої історії, минулого та сьогодення,  є мірилом людської та національної гідності. Сама ж Ліна Василівна зізнається: "Я знаю свій народ. Кляну його пороки. Але за нього  Господа молю!" Бути під омофором Ліниного слова - це не тільки мати духовний захист. Нехай це зізнання поетеси покладатиме на кожного з нас відповідальність: "Єдине, що від нас іще залежить, - принаймні вік прожити як належить". 

          

         

                               

Креативно-діяльнісний та компетентнісний підходи в освітньому процесі: практика використання

         11 березня в Рівненському НВК №26 проходила міні-EdCamp (не) конференція вчителів української мови та літератури "Методичний інструментарій компетентного вчителя: ладшафт мислення, творчості, досвіду, успіху". 

        Кожен учасник міг обрати локацію, яка його зацікавила. З великим інтересом слухала саме молодих колег.  Ольга Вертелецька (Рівненська СпШ "Центр надії"; локація "Компетентності+емоції+цінності=особистість") представила досвід з теми "Притчі-терапії та креативні конспекти на уроках словесності". Хочу висловити щире захоплення побаченим і почутим. Найперше образ самої спікерки: позитивна, розумна і просто красуня. Запропоновані матеріали засвідчують любов учителя до дітей та свідомий вибір професії.

           Учитель української мови та літератури Осторовська Катерина працювала в локації "Гра=навчання+самовираження+перемога" разом із колегою із ЗЗСО №16 Черняк Дариною. Спікери показали креативний підхід до вивчення навчального матеріалу в ході гри: "Навчально-розважальна гра для запам'ятовування складних випадків наголошування слів "НаголосИ нАголоси"" (Катерина Островська) та гра-бродилка "Подорож Україною з подружкою Морфологією" (Дарина Черняк). Було цікаво практично перевірити творчі задуми авторів ідей. Сподобалося!

               Переконана, що й інші учасниці продемонстрували перлини педагогічного досвіду. Але насамперед хочу наголосити на креативності молодих колег. Так тримати!

                Щирі слова вдячності учителям української мови та літератири НВК №26, які забезпечили комфортні умови для роботи учасників міні-EdCamp (не) конференції завдяки високому рівню організації та атмосфері щирості й доброзичливості.

              

Та не однаково мені...

      9 березня Рівненський обласний музично-драматичний театр відновив показ поетичної містерії за творами Т. Шевченка "Та не однаково мені...", прем'єра якої відбулася до 200-ліття Великого Кобзаря в 2014 році. 

         Як і шість років тому, так і сьогодні з глибоким трепетом вдивлялася в історію нашого народу посередництвом Шевченкового слова, яке стукає в наші серця й спонукає промовляти: "Та не однаково мені...". Містерія сприяє розумінню того, якою трагічною та величною є доля українського народу. Колесо історії як глибокий символ безперервоного руху в часі та просторі було ключовим образом на сцені. Багато уроків  постало перед глядачами, і найважливіший із них - причетність кожного з нас до процесу державотворення, особиста відповідальність на тільки за власну долю, а й цілого народу.
          Завершальним акордом таїнства стала молитва за долю українського народу. Це є свідченням  розуміння режисером та акторами, що без глибокої духовності рух як окремої людини, так і цілого народу - це шлях у нікуди. 

Шевченкове слово стукає в наші серця!

Злоначинающих спини,
У пута кутії не куй,
В склепи глибокі не муруй.

А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли.

А чистих серцем? Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх соблюди.

А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.

27 мая [1860,
С.-Петербург]

Жінка прекрасна, як сама весна ...

               Зі святом весни, ніжності та краси! Кожна жінка загадково прекрасна й неповторна, як сама весна. Вона наповнює цей світ неймовірною енергією любові, дивує непередбачуваністю та огортає світ теплом і турботою. Осанна жінці на всі часи й віки...

Переможці є - переможених немає

            4 березня в Рівненській ЗОШ №23 серед учнів 5-х класів відбулися спортивні змагання "Ігри патріотів". Кожен клас повинен був представити команду із шести чоловік: трьох хлопців та трьох дівчат. Учні 5-Г класу з радістю взяли участь у змаганнях. Команда  "Спритні соколята" змагалася під девізом "Разом ми зможемо все!", а вболівальники-однокласники відчайдушно підтримували вигуками: "Соколята, до фінішу!". Капітан команди Безруков Даниїл зумів об'єднати всіх учасників: Радчука Артема, Рибоньку Єгора, Герасиминюк Олександру, Троцюк Марію та Дзеблюк Мілану.

              Родзинкою свята став виступ учня нашого класу Ткачука Андрія та учениці 5-Б класу Полюхович Діани, які запалили серця присутніх  бально-спортивним танцем. Також дівчатка з 5-Б класу співали гімн школи, який об'єднав усіх у єдину шкільну родину, та разом із старшокласницями подарували учасникам і вболівальникам ритмічні пісні.  

               Будь-які змагання мають переможців, але переможених у спортивному залі не було, адже кожен відчув радість виконання спільної справи та прагнення стати кращим. Команда "Спритні соколята" виборола почесне друге місце. Ми були неймовірно щасливі!

                  Висловлюю щиру вдячність організаторам свята: Астаф'євій Ользі Леонідівні, Остапчук Тетяні Іванівні та Тимчаку Сергію Олександровичу.

Помилуймося весною

Весни в душі!

          З першим днем весни! Нехай її прихід стане початком здійснення мрій і сподівань. Краси, натхнення та весни в душі...

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу

         21 лютого – Міжнародний день рідної мови. У ній мудрість віків, пам'ять тисячоліть, вона берегиня українців.

         Ніжна душа нашого народу бринить у слові, нею він упродовж віків передавав мудрість, яка виявляється в діамантах мови – фразеологізмах. Саме тому учні 5-х класів в цей день згадували  фразеологізми, значення яких вони дізналися під час вивчення казок.

         Мовна скарбничка «Казкові фразеологізми», у яку юні школярі склали здобуті на уроках коштовні розсипи, допоможе в різних життєвих ситуаціях, зробить мовлення образним та багатим, сприятиме осмисленню життєвих порад, які знадобляться як настанови.

         Десятикласники ж розмірковували в цей день про важливість дотримання мовних норм для здійснення ефективної комунікації в соціальних мережах під час творчого спілкування «Українською в соцсмережах – закон!». Старшокласники не тільки працювали над підвищенням культури мовлення, а й обговорювали питання важливості використання української мови як державної.

Світла пам’ять Героям Небесної Сотні!

Світла пам’ять Героям Небесної Сотні!

         20 лютого – особливий день в житті українського народу: ми вшановуємо подвиг учасників Революції гідності та увічнюємо пам'ять Героїв Небесної Сотні.

         У Рівному до цієї знаменної події 20 лютого проходила загальноміська тиха молитва «Ангели пам’яті». Учні 4-6-х класів Рівненської ЗОШ №23 виготовляли паперові ангели, які було розвішено на алеї поблизу кінопалацу «Україна».

         Учні 5-Г класу також ушанували Героїв Небесної Сотні та створили чудові ангелочки, які стали символами вшанування загиблих за Україну.

Невідоме про Уласа Самчука

        13 лютого в Літературному музеї Уласа Самчука з нагоди 115-ї річниці від дня народження письменника розпочалися "Самчукові зустрічі". Віктор Мазаний, заслужений журналіст України, презентував цикл "Невідомий архів Уласа Самчука": дослідником було представлено  листування Українського Гомера з Любов'ю Генуш - художницею-емігранткою з Одеси. Спілкування саме з цієї жінкою надихнуло письменника на створення роману "На твердій землі".

    Усі присутні з нетерпінням очікували на зустріч із майстринею Оленою Медвєдєвою, яка подарувала музею вишиту книгу-мініатюру з фрагментами тексту трилогії "Волинь". 

      Ірина Баковецька, голова Рівненської обласної організації Національної Спілки письменників України, говорила про значущість Уласа Самчука як особистості та письменника в літетатурно-мистецькому просторі як України, так і Рівного.  

Творчість, натхненна книгами

Кожен, хто завітає в читальний зал бібліотеки Рівненської ЗОШ №23, матиме чудову нагоду опинитися в дивосвіті казки. І не тільки тому, що може взяти книги та на крилах уяви полинути в чарівний світ. Казкову атмосферу тут створено завдяки особливим виробам вихованців куртка «Українська м’яка іграшка» та тих, які виготовлено на уроках трудового навчання учнями 6-7-х класів.  А вчить дітей творити красу, утілену в іграшці, народна майстриня Ірина Зайцева, яка працює в нашій школі вчителем трудового навчання.

І дорослі, і малі зачаровані представленими виробами: м’які іграшки – це герої народних і літературних казок та пісень. Захоплення викликають персонажі казок «Дідова та бабина дочка», «Червона Шапочка», «Снігова королева». Тут і Дід Мороз та Снігуронька, і Святий Миколай. Представлено як статичні, так і динамічні іграшки. Зокрема динамічні сприятимуть підвищенню ефективності проведення бібліотечних уроків для найменших вихованців нашої школи.

 Особливо хочу наголосити не тільки на високому рівні виконання виробів: кожен із них має свій характер, адже юні майстри вклали в них частинку душі та цим одухотворили їх. Вражають композиції учениці 10-В класу Гордійчук Анастасії, яка створила чудові іграшкові композиції як ілюстрації до народних пісень: «Несе Галя воду», «Ой не ходи, Грицю…», «Ой, під вишнею…».

Хочу висловити подяку Ірині Зайцевій за формування мистецької ерудиції та художньо-естетичної вихованості юних майстрів. Сьогодні, у час інформаційної доби, залучення до творення рукотворної краси – це крок до основ духовності та естетичної культури особистості.

Жертовність і героїзм у боротьбі за незалежну Україну

                                                          

     29 січня – День пам’яті полеглих у бою під Крутами. Крутянці посідають особливе місце серед наших національних героїв: вони одними з перших віддали свої життя за новопроголошену Українську державу.

         З нагоди вшанування загиблих під Крутами у 5-Г класі було проведено годину громадянськості «Крути: жертовність і героїзм у боротьбі за незалежну Україну».

         П’ятикласники  дізналися про ще одну трагічну й водночас героїчну сторінку в історії України: протистояння між Червоною армією на чолі з  М.Муравйовим та гайдамаками, а також декількома сотнями  київських гімназистів. Сили були нерівними, але нашим воякам вдалося зупинити стрімкий наступ ворога. Саме завдяки цьому українська делегація уклала Берестейський мирний договір та було врятовано молоду українську державність.

          Під час бою в оточення потрапив загін із 300 гімназистів, які мужньо оборонялися й усі загинули на станції Крути. Тридцять геров Крут було перепоховано на Аскольдовій могилі в Києві.

         Отримана інформація стала для школярів прикладом дієвого патріотизму. Знати своїх національних героїв – наш святий обов’язок.

Сила народу – у єдності!

         22 січня – День Соборності України. Важливість цієї події в історії нашої держави важко переоцінити, адже йдеться про віковічне прагнення до єдиної країни – України. 22 січня 1919 року на Cофійській площі в Києві було проголошено Акт возз’єднання УНР та ЗУНР.

         До Дня Соборності України в 5-Г класі було проведено годину історичної пам’яті «Сила народу – у єдності!». П’ятикласники  дізналися про передумови цієї події, її перебіг у 1919 році, важливість на шляху до державотворення та традиції відзначення в подальшому.

         Найбільш знакова подія відбулася в 1990 році та отримала назву «Живий ланцюг». П'ятикласники переглянули відеоматеріали та утворили свій ланцюг єднання, символічно долучившись до тих, хто усвідомлює необхідність цілісності держави як основи її сили та процвітання.

Зі святом Водохреща!

          Вітаю зі святом Водохреща. Нехай йорданська вода зцілить наші душі від зневіри, дасть духовні сили. Любові та злагоди в  родинах, миру в Україні.

З Україною в серці

                            …народ України був, є і вічно буде! Так!

                                                                           Улас Самчук

         14 січня цього року я разом із однокласниками побувала в Літературному музеї Уласа Самчука, знайомство з експозицією якого стало для мене цікавим та пізнавальним. Була зворушена, бо дізналася про ще одну людину, яка жила з Україною в серці і своєю творчістю сприяла тому, щоб ми, українці, відчували те саме. Це наш земляк – уродженець славнозвісного Дерманя Улас Самчук, який розказав усьому світові про свою величну й трагічну батьківщину – Волинь.

         Дуже важливим відкриттям стало розуміння того, що Улас Самчук  утверджував українську літературу як таку, яка представляє націю, репрезентує її світові та допомагає українцям краще зрозуміти самих себе. А ще захоплює неймовірна віра митця у свій народ, його любов до рідної землі. Як тут не згадати Франкові слова з прологу до поеми «Мойсей»: «Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання», - схожі до яких стали лейтмотивом статті Уласа Самчука «Так було – так буде»: «…народ України був, є і вічно буде! Так!» Віра цих велетнів духу, яких народила українська земля, надихає, спонукає наслідувати їх, окрилює й сьогодні.

         З розповіді екскурсовода дізналася про перебування письменника в Рівному в період Другої світової війни. Улас Самчук та Олена Теліга нелегально перетнули  кордон, бо були щирими патріотами та вірили, що німецька влада сприятиме  здобуттю Україною незалежності. Їхні сподівання виявилися марними, але не змінилися наміри та готовність віддати життя за ідею здобуття Україною незалежності.

          Улас Самчук бачив своє місце тут, на рідній землі, тому поїхав до Рівного. Коли повернулася з  музею, знайшла статтю «Так було – так буде», яка була надрукована письменником у газеті «Волинь», яку він видавав у нашому місті в період німецької окупації. У ній прочитала: «Любимо землю наших предків, горимо бажанням для неї жити, хочемо для неї працювати. Це не є наша химера. Це зов нашої крові, наказ тієї вищої і мудрої сили, яка всім на землі сказала: «Будьте!»  Думаю, що над цими словами варто задуматися й сьогодні, бо в них висловлено сенс та радість життя на своїй землі. А тоді саме за цю статтю та оприлюднені в ній проукраїнські погляди митець був арештований у 1942 році та звільнений з посади редактора газети. Завдяки покровительству впливових людей він знову на волі й не відмовляється від проголошених ідей.

         І знову чужина: гірка доля емігранта… Перебуваючи за межами України, наш Гомер робить усе для збереження, утвердження та розвитку української літератури: це і діяльність МУРу в Німеччинні, і участь в Об’єднанні українських письменників в еміграції «Слово» в Канаді. Настрої песимізму, зневіри чи безпорадності не були властиві митцеві. Заслуговує на повагу й те, що письменники-емігранти, серед яких був і наш земляк, змогли зберегти національну літературу поза її межами та писати про важливі для тогочасної України проблеми, зокрема розказали про руйнівну політику більшовиків.

         Коли виходила з музею, то вирішила, що хочу більше дізнатися про цю надзвичайну людину, але вже з творів.   

                             Кирильчук Дарія, учениця 10-А класу Рівненської ЗОШ №23 

До духовних джерел

         14 січня учні 10-А класу Рівненської ЗОШ №23 відвідали Літературний музей Уласа Самчука, де відбулося знайомство із найвидатнішим майстром українського художнього слова ХХ століття, якого ще при житті називали Українським Гомером.

         Важливо наголосити, що Улас Самчук написав перший в художній літературі роман про голодомор в Україні «Марія», а за трилогію «Волинь»  у 1980 році його було висунено на здобуття Нобелівської премії.

         Десятикласники особливо зацікавилися рівненським періодом життя й діяльності письменника, адже це частина історії нашого міста. Саме в період Другої світової війни, у час німецької окупації, митець видає в Рівному газету «Волинь». Улас Самчук постав перед учнями як письменник-патріот, який творив з Україною в серці та мріяв про утворення незалежної держави.

         Школярі з інтересом роздивлялися речі колишнього рівненського помешкання Уласа Самчука. Комар Ангеліна з дозволу екскурсовода навіть зіграла на фортепіано, яке належало письменникові.

         Десятикласники за допомогою екскурсовода змогли здійснити мандрівку в часі й просторі та дізнатися про відомого митця, починаючи зі славнозвісного Дерманя, де він народився, та закінчуючи Торонто, у якому письменник з дружиною мешкали до останніх днів свого життя та знайшли вічний спочинок.

         Перегляд експозиції музею сприяв формуванню знань про історичні та духовні скарби нашого краю, вихованню патріотичних і державницьких почуттів та якостей старшокласників.

Диво Різдва

          Сьогодні в Рівненському обласному академічному музично-драматичному театрі всі присутні мали можливість не просто побувати на Різдвяному концерті "Піккардійської терції" та незрячих талановитих дітей зі всієї України, а й відчути диво Різдва. Саме Рівне стало першим містом України, з якого розпочався всеукраїнський тур гурту разом із 12-ма незрячими дітьми віком від 4 до 12 років з різних міст України: Рівного, Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Дніпра, Миколаєва, Харкова. Глядачі матимуть нагоду побачити та почути неймовірне дійство - різдвяний проект "Казка на білих лапах".

         Я щаслива, що побувала на цьому святі любові, яка переповнювала серця і виконавців, і глядачів. Пісні, які виконували діти, були настільки щирими, що кожен відчув таїнство Різдва. Майстерність піккардійців заслуговує захоплення. Це було прекрасне дійство!

Долучаймося до роздумів про вічне...

        Як чудово прохолодного зимового вечора взяти до рук книгу й долучитися до роздумів про вічне. Що дало мені читання романів М. Дочинця "Криничар" та "Горянин"? Скажу щиро: "Відчуття внутрішнього спокою та умиротворення". Читаючи ці твори, розумієш, що все в  житті має глибокий прихований сенс, але основне, щоб  людина сама це усвідомлювала й не лінувалася збирати ті самоцвіти мудрості, якими з нами так щедро ділиться природа (у ній усе просто до геніальності!) та інші люди.  А ще вразила сила духу головних героїв, здатність гідно приймати удари долі й перетворювати їх на життєві уроки. Долучайтеся до вічного...

З Різдвом Христовим!

Відчиняйте двері ясенові,
бо Різдво ступає на поріг - 
знак добра, Господньої любові
в світлі Вифлеємської зорі!
Хай це свято лине в кожну хату,
в кожнім серці свій залишить слід,
будьте дужі, щирі і багаті,
щастя вам і довгих многих літ!

Розпочнімо новий рік із вірою та надією!

          З Новим роком! Нехай у новому році кожен прожитий день буде наповнений любов'ю до життя, усвідомленням його цінності та неповторності. Цінуймо тих, хто поруч. Даруймо один одному турботу та піклування. Дбаймо про  тепло та  родинний затишок. Мирного неба над Україною! Здійнення мрій та сподівань!